У кожного в мізках свої таргани…

У кожного в мізках свої таргани –

Смішнючі такі комашки!

Ти бачиш мене – і скидаєш штани:

Хвилюють тебе монашки.

Найбільше кортить заборонений плід

Зірвати – і тупо зжерти,

А потім свистати послушницям вслід,

Гидкі даючи пожертви.

В очах блакитніє не сяйво небес,

А гострі скалки крижинок.

І вабить до мене один інтерес:

Хто виграє поєдинок?

Та я поза грою: подібний двобій

Смішний, а ти корчиш крутого

І прагнеш у душу вповзти, наче змій, –

Нічого немає святого.

Було ж у дитинстві: кіно, солов’ї

І перші шкільні поцілунки…

Залиті сльозами світлини твої,

В щоденнику вірші, малюнки…

Відстукує миті життя метроном,

Старіємо катастрофічно.

Назад повернутись не можна – облом:

Ніхто не чекатиме вічно.