У 111-ій...

Я слухаю на лекції про етику й мораль,

Питання атестації і форми управління…

А за вікном одягнена в морозну пектораль

Зима блищить, загорнена у сонячне проміння.

Підморгує, бешкетниця, сміється і манить.

Що їй? Кваліфікацію підвищувать не треба!

Сиджу в аудиторії, а серденько бринить

І вимагає пристрасно свободи, сонця й неба!

Перерви дочекаюся і вибіжу надвір,

На повні груди дихаю морозяним повітрям.

Зима сміється: «Вирвалась?» Ні, зимонько, повір:

Не треба зловживати нам куратора довір’ям!

Щодень в сто одинадцятій витає дух добра,

Приємно пахне розумом і ароматом кави…

Прощатись з інститутом нам ще, зимо, не пора,

Тож будемо навчатися, а не ловити ґави!