Сукня біла

Я тебе відчуваю тілом!

Вісімсот кілометрів суму…

Я б до тебе чимдуж летіла,

Тільки відьми – то не твоє.

Самовпевненим Мисаїлом

Відгороджуєшся від шуму

І працюєш. Тканина біла

Для самотнього кутюр’є.

Подаруй мені сукню сніжну –

Не таку, як у наречених,

Швидше, наче останнє сарі –

І спали у своїм вогні.

Загорни, що лишилось, в крижму

І обряд проведи священний:

Як скупаєш в кривавій рані,

Не почуєш відтоді «ні».

Я для тебе – свята і грішна,

І незаймана, і повія,

Задля тебе лягаю в ліжко –

Не на гілці вишневій сплю.

Я в усьому тепер успішна,

До ладу будь-яка подія,

Осяває мій шлях усмішка –

В сукні білій тебе люблю.