Спробуй!

Коли рахунок йде не на роки,

А кожна мить – благословення Боже,

Прийшла пора забути про страхи,

Невпевненість і роздуми: «А може…»

Залишені всі справи «на колись»,

Відкладені «про свято» гарні сукні…

Не буде більше свята, зупинись!

І озирнись навколо: дні марудні

В очікуванні кращого життя

Скінчились майже. Не твоя провина.

Та зрозумій – за крок від небуття, –

Що ти нікому і ніщо не винна!

Вдихни на повні груди вітер змін

І чхай, як хтось нахмурить брови грізно.

Палаци мрій підняти із руїн,

Почати жити – не буває пізно.

Хай день чи два, але щаслива будь!

Здійсни свої таємні забаганки!

Дізнайся, чи м’яка на дотик ртуть,

Чи витримають двох дитячі санки,

Яка на смак бурулька весняна,

Чи сніг солодкий, як цукрова вата,

Що то за диво – східна чайхана,

І як це – бути жінкою пірата,

Куди душа мандрує, поки спиш,

Чи брешуть хлопці, що ти перша краля,

Абсент як діє і чи ти злетиш,

Якщо стрибнеш у глибину провалля…