Спи, мій коханий…

Ти спиш уже, коханий? Спи, мій любий!

Поправлю ковдру – і на тебе задивлюся.

Так хочу цілувати твої губи,

Та не тривожу, щоби не проснувся.

Поспи, коханий, відпочинь ще трохи,

Світанок принесе весну на крилах.

Весела мрійниця жагою землю зросить,

Накриє нас, закоханих й безсилих.

Під ковдрою з квітучих маргариток

Я проросту крізь тебе корінцями.

Ти вибухаєш веселковим цвітом –

І ладен знов тікати манівцями,

Але несила відірвати душу,

Яка з моєю намертво зрослася…

Коханий, спи, я клятви не порушу

Святої, що до неба вознеслася.