Скажений день

До 30 листопада – Всесвітнього дня сексу

 Цей день почався не так, як треба. Зазвичай будильник піднімає мене о шостій, та сьогодні я прокинулась сама. Прислухаючись до тиші, намагалась визначити, котра година. Таки розплющивши очі, з дивом зрозуміла, що нічого не змінилось – та сама темінь навколо. Нарешті дійшло: світла немає! А будильник у мене – електронний, за відсутності електрики в мережі вимикається. Проспала! Схоплююсь з ліжка, перестрибую через сплячого чоловіка, зашпортуюсь за нього – падаю, боляче забивши коліно. І замість «Доброго ранку, кохана!» чую: «Чорти тебе б узяли!» і так далі, але вже нецензурною лайкою. Та я не ображаюсь: якщо дружина  будить тебе не поцілунками, а копанцем під дих, важко бути милим…

Бігаючи по кімнаті напомацки, намагаюсь пришвидшити процес вмивання-одягання, але, за законом Мерфі, зубна паста якраз вчора ввечері закінчилась, і потрібно шукати в шухляді нову (стукаючи-грюкаючи, чим викликаю нову тираду сердитого чоловіка), підводка вислизає з рук і зникає десь за трюмо, блузка виявляється зім’ятою, зачіска теж потребує втручання електроприладу. На рюмсання часу немає, тому волосся просто змочую водою і розчісую, вдягаю ненависний зелений светр, підлаштовуючись під смарагдовий колір олівця для очей (єдиного, що знайшовся у косметичці), і біжу, забувши теку з документами.

На роботу не спізнилась, як не дивно, але одразу ж отримала по повній від шефа. Документи потрібно було відновити (добре, хоч з комп’ютером нічого не сталось!), завірити і віднести у податкову. З цим я програлася до обіду, всю обідню перерву відстояла у черзі в податковій, а потім протягом сорока хвилин вислуховувала, що я зробила не так (хоча все ж зробила, як завжди!). Терпляче переробляю, знову несу до начальника на підпис – і тут уже мій і так не зовсім врівноважений шеф вибухає!  Намагаюсь абстрагуватись, як вчить розумна книжка з психології, уявляючи розчервонілого чоловіка середніх років, що бризкає слиною, називаючи мене «куркою безмозкою» (і це ще найменш образливий з епітетів), в образі милого зайчика з рожевими вушками та куцим хвостиком. Мабуть, побачивши мою дурнувату посмішку, начальник замовкає, боячись, що я схибнулась, – і дозволяє піти пообідати.

Виявивши, що гаманець теж забула вдома, позичаю у подруги 20 гривень, вислуховуючи, як я гидко сьогодні виглядаю, і що мені давно потрібно переглянути вподобання, змінити зачіску, стиль одягу – і взагалі, за мною плаче «Модний присуд»…

Заходжу до улюбленої кав’ярні – хоч щось позитивне на сьогодні! Але  салати закінчились, а з гарнірів залишилась лише смажена картопля. Калорій забагато, та мені вже байдуже, їм картоплю з котлетою і замовляю тістечко до кави. Тільки почала отримувати насолоду від забороненої їжі, задзвонив телефон. Начальник питає, чому документи досі не в податковій. Схоплююсь з місця, вибиваючи з рук офіціантки чашку з моєю кавою. Пахуча рідина проливається на одяг, опікає мені руку і груди. Я в істериці скидаю светр – ніби нічого страшного, легке почервоніння. Офіціантка, замість вибачень, починає вимагати з мене гроші за розбитий посуд і зауважує, що моя поведінка неприпустима для такого поважного закладу, як їхній. Залишивши паспорт в заставу, обіцяю завтра заплатити, розуміючи, що двері цієї кав’ярні відтепер для мене зачинені.

Чи потрібно казати, що в податковій документи знову не прийняли, шеф ще гірше сварився, колеги приколювались, чоловік телефонував декілька разів і сердився, що я змушена залишитись допізна, вкотре переробляючи папери… І тільки повертаючись додому, почула по радіо, що сьогодні – Всесвітній день сексу. Так ось чому мене сьогодні всі гм..гм…, як то кажуть, в усі діри!

Настрій одразу покращився. Привітаю чоловіка, влаштую йому справжнє свято! Недаремно ж нещодавно придбала еротичну білизну, як знала!

Забігла до супермаркету, розплатившись кредиткою, придбала усе для романтичної вечері. Пару годин на кухні – і нарешті можна розслабитись.  Приймаючи ванну, уявляю, як зараз накрию на стіл, запалю свічки… З келихом червоного вина, у напівпрозорій сукні, під легку ненав’язливу музику зваблюватиму власного чоловіка…

Виходжу з ванної і чую… храп! На кухні – залишки вечері… Що ж, коханий стомився за день, зголоднів, а я в вилежуюсь в ароматній піні – сама винна!

Остання спроба хоч якось виправити події: лягаю в ліжко. Щоправда, вистачило розуму не втискатись у латекс… З півгодини послухавши розмірене хропіння, вислизаю з-під ковдри, беру ноутбук і бреду на кухню. Загорнувшись у плед, сьорбаючи гарячий шоколад, пишу про Всесвітній день сексу – і нарешті отримую неймовірну насолоду!