* * *

Рятувати тебе несила:

Ти важкий, як гранітна брила.

«Не души, не тисни!» – просила.

Ти ж, наляканий, мов не чув

І обценьками рук тремтячих,

Ненавмисно і по-дитячи,

Витискаючи душу наче,

В чорторию мене тягнув.

Ні любов, ні самопожертва,

А жага до життя відверта –

Я борюсь, ні жива ні мертва,

Як рибина в тенетах б’юсь.

Ти чи я? Обирати важко.

Мертвий геній? Безкрила пташка?

Ти сьогодні програв, бідашко, –

Я самотності не боюсь.