Ранкове. Буденне

Коли усі промовлено слова

І від цілунків звурдилися губи,

Із жахом розумію: ще жива!

Це значить, що пора до праці, любий!

І я встаю, встаю, встаю, встаю...

Будильник вкотре бликає сердито,

Мобільний стогне: «Леді, хав ар ю?!»

А ти все спиш, хропиш несамовито,

Стискаючи в лещатах сильних рук

Моє розм’якле, змедовіле тіло –

І я здаюсь... Замовкніть всі навкруг!

Я ж чесно на роботу йти хотіла!..