Повінчаний з дорогою

Немає сенсу вимагати вірності

Від того, хто повінчаний з дорогою.

А я, в своїй вимогливій надмірності,

Заручена з печаллю і тривогою.

Він міряє кохання кілометрами,

Я – митями до зустрічі наступної.

Він бореться з глибокими заметами,

А я жахаюсь пристрасті підступної.

Він думає і бачить все по-іншому,

Сприймає просто, чітко, невигадливо,

Досвідчений: у випадку найгіршому

Знаходить вихід – швидко і розважливо.

Він скрізь буває – мапи розмальовані,

Позначені дороги серпантинами.

Не дивно, що дівчата зачаровані

Хотіли б називатися дружинами.

Йому так шкода їх, недоцілованих –

В гарячих грудях серце спопелилося –

Змарнілих рано, скутих і знервованих…

Життя одне – ще скільки нам лишилося?

Йому жінки принадні усміхаються,

Я не ревную – це не має значення.

Нехай його дороги не кінчаються,

Бо рідний дім – єдиний пункт призначення.