Поетова ватра

В різдвяному диво-лісі,

В старій чарівний хатинці,

Чекає поет, п’є настій на мелісі

І пише листи блондинці.

Потріскують в грубці дрова,

В трубі завиває вітер,

Народжує вірші, і слово до слова

Малює узори з літер.

Сказала вона: «Між нами

Нічого не може бути…»

Сама ж прилітає до нього ночами,

Заварює чай із рути,

Сни краде його щасливі,

Натомість дарує Слово…

У ватрі кохання палають мрійливі

Нетлінні правічні дрова.

14.12.2016 р.

Віталій Міхалевський

ВАТРА

Ця ватра ще трохи гріє –

Згорають благенькі дрова.

Остання надія, жива ще надія:

Зоря і високе Слово.

Мій дім у дивному місці, –

Ти в казку давно не віриш:

Тут, в давньому лісі, забутому лісі,

Живуть і легенди, й вірші.

А знатись зі мною модно.

Прийди, – зупинити зможу

І вечір привітний, і ранок холодний,

І зливу, і днину гожу.

Поділюсь з тобою снами

В час добрий, годину скрути...

Сказала: між нами, а жаль, що між нами

Нічого не може бути.