Подвиг ветеранів безцінний!

Подвиг ветеранів істинно безцінний!

Хто з них повернувся, хто поліг в бою…

Чесно боронили неньку-Україну,

Захищали вірно матінку свою.

Кров’ю поливали рідні чорноземи,

Гинули солдати, йшли за взводом взвод.

Наше покоління дякує доземно

За блакитне небо і прозорість вод.

Час буває катом, злісний і жорстокий,

Віднімає силу, та не нищить біль.

Ниють давні рани, у серцях неспокій,

Раз на рік буває Перемоги хміль.

А щодень ведеться боротьба кривава,

Ветерани держать свій останній бій,

В битві за здоров’я не важлива слава,

Головне – триматись на передовій.

Воїни колишні все ховають рани

І не демонструють ран своїх і бід.

Без війни удома гинуть ветерани,

Падають у вічність, як травневий цвіт.

Крає, ранить серце болісна утрата –

Горбиків могильних все щільніший стрій.

Скоро не знайдете жодного солдата,

Котрий був на фронті – дасть система збій.

Жити їм непросто в нашій круговерті,

Легше було взяти воїнам Берлін…

Всім, хто не здається косовиці смерті,

Хто поліг на фронті – наш низький уклін!