Першотравневе

В степу сухому, серед полинів,

Де трави сушить сонце полудневе,

На життєдайних берегах ставів

Розкинулось моє Першотравневе!

Таке велике! Тисяча дворів!

Розграфлене ажурним планом вулиць.

Моє село!.. Мені забракне слів,

Щоб зобразити працьовитий вулик.

Живуть тут хлібороби-трударі,

Що власним потом ниву поливають,

Ґрунти солоні матінки-землі

Такі дають врожаї, що вражають!

На всю країну славилось село,

Допоки птахофабрику могутню

Не зруйнували, наче всім на зло.

Але минають і свята, і будні…

І знову повні школа і садок,

Дитячі голоси в селі лунають,

У книзі шлюбів – за рядком рядок,

І в церкві молодих благословляють.

Колись здавалось: кращого нема!

Та якось довелось тебе лишити.

Тепер чекаю: ось мине зима –

І я приїду! Як без тебе жити?

Моє село! Найкраще на весь світ!

Першотравневе – музикою з неба!

Живи і процвітай багато літ!

Мені ж, як завше, кращого не треба!..