Останньому менестрелю

Геннадію Тукачову

Чоловік – загадкова істота, письменник – тим більше.

Зовні мужній, суворий… Військовий – а сам… вірші пише!

І які! Про кохання! Любовні листи, серенади…

Таємничий філософ цінує жіночі принади.

Але… що ж цінувати іще, як не жінку прекрасну?

Якщо ти служиш Музі, оспівуєш зірку невгасну,

То натомість отримуєш ніжність, кохання і вроду,

Що дають менестрелю найбільшу, мабуть, насолоду.

Хай летять Ваші вірші, дарують приємні хвилини!

Подарують надію комусь, бо життя швидкоплинне…

Доки є ще бажання нестримне співати дуетом,

В 70 (чи 17?) лишайтеся просто Поетом!