Нездара
Топлю самотність на дні затоки,
Кладу мозаїку із каміння,
Над мавзолеєм працюю топлес,
Над МАВ-ЗОЛеєм нема проміння,
Нема ЗОЛ-и, бо немає жару,
Бо під водою вогонь не гріє,
Зате є МАВ-ка. Беру гітару,
Танцюйте, грійтесь, як хто уміє.
Душа гітарна така ж гаряча!
І теж самотня – без пальців сильних.
Без твого голосу я незряча,
В очах ні сяйва і ні роси в них.
Не мавзолей, а маяк збудую,
Вже не топлю, а рятую світлом,
І перетворююсь на статую,
Прекрасно-сяючу – і безплідну…
Грузька самотність мене втопила,
На дні затоки лежу без тіла,
Тепер чи топлес, чи зовсім гола,
Не бачать рідні, не знає школа…
Мій мавзолей затягло намулом,
На маяку світло теж задуло.
Я – ваша правда – тупа нездара.
Та гріє серце комусь гітара.
Картина Кривошеєва Романа "Сон Русалки на Морском Дне о Звёздном Небе и Луне"
|