На прощання

Від тебе їду назавжди,

а ти не знаєш.

Мої заметені сліди

не помічаєш.

Ти просто звик, що я твоя –

рабиня фобій,

А я лисиця і змія

в одній подобі.

Прехитра злодійка, твою

украла віру,

Взяла без дозволу і п’ю

святу довіру,

Ще прихопила двійко літ,

жагу і радість,

Розшифрувала давній звіт

про зниклу святість.

Перетрясла усі кутки

в твоїй хатині,

Де мух катують павуки

у павутинні.

Вдягла намисто із підков:

Щаслива! Видно.

…………………………………

Мені ж лише твоя любов

була потрібна.

24.04.2019 р.