Мрія про Галілея, математика і поета

Із суцвіття дівочих мрій оберу одну –

Фіолетову і солодку, мов конюшина;

Я злижу нектар і «на потім» її згорну,

І забуду. Аж доки не вистрілить, як пружина.

І проб’є буденність мою пурпуровий шал,

Материк життєвий розтрощить на «до» і «після».

На шляху до щастя мільйони отруйних жал,

Та рятує сміливців довіра і… сонна Піза.

Тут чекає на мене замріяний Галілей

І ціляє камінням між голови і століття,

Плавить сонце в долонях і ллє доброти єлей

На дівча і джмелів із розсмиканого суцвіття.