Морозно-морозивний вечір

Взимку їсти морозиво – злочин.

А мені до смаку «Ескімо»

І «Пломбір». Ти купуєш охоче

Та підморгуєш: «Вдома з’їмо!»

Розпаливши камін у вітальні,

Наливаєш в бокали мерло,

Ігноруєш усмішки прохальні,

Над вогнем зігріваючи скло.

В білім хутрі, неначе в заметі,

М’яко, тепло і затишно вдвох.

Ми з тобою, як білі ведмеді,

Заховались від плину епох.

Жар цілунків на мармурі шкіри

Залишає рожеві сліди,

Вимальовуєш білим пломбіром

Незбагненно-молочні світи.

Спрагло злизуєш… Губи холодні

Зігріваєш гарячим вином…

Піднімаюсь до піку з безодні

З дивовижним своїм ласуном.

«А мені? Теж морозива хочу!»

Ескімо поглинаю цілком,

Задоволено мружачи очі,

Вдовольняюсь густим молоком.

Розімліла, під пледом пухнастим

Засинаю в обіймах міцних…

На вікні візерунком шпичастим

Ніч плете обереги від лих.