Місяць

Ти мені підморгуєш і вабиш

Утекти з тобою за моря,

Лагідно моїх комашок бавиш,

Сам звіря.

Не даєш вночі спокійно спати,

Розсипаєш блискітками сміх,

Кидаєш, щоб виманити з хати,

Жменю бліх.

Втішений, гойдаєш на долоні,

Втишений, шепочеш про любов,

Сріблом витинаючи на скроні

Зайве «Бо…»

Та чомусь все тоншаєш потроху.

Спалюєш себе, немов сірник?

Поки я збиралася в дорогу,

Зовсім зник…