Метелик на долоні
Ти ніби метелик на моїй долоні! Я боюсь поворухнутись, сказати щось не те, аби ти не щезла…
В.К.
Наблизитись до тебе я намагаюсь тихо,
Аби не сколихнути повітря ні на мить.
Вже руку простягаю, та знову, як на лихо,
Ти крильця розправляєш – метеличок летить!
Завжди безпечну відстань між нами зберігаєш:
Тобою милуватись я можу віддаля,
Торкнутися ж ніколи чомусь не дозволяєш.
Я буду, обіцяю, сумирним, як маля!
Не дихаючи майже, долоню підставляю,
Метелик невагомий обтрушує пилок,
Лоскоче ніжно руку… Я подумки благаю:
Продовжся, мить чарівна, на нескінченний строк!
|
Главная 