Мені би встигнути…

Мені би встигнути дожити

Хоч до Різдва.

Нехай вже зібрані пожитки

І всі слова

Неначе сказані, одначе

Ще щось трима...

Ні, то не очі – серце плаче.

Зима? Зима.

Мені би встигнути почути

Колядників,

Води свяченої черпнути

І від гріхів

Омити душу, грішне тіло,

І в небеса

Нехай би щастя полетіло –

Яка краса!

Мені би встигнути дограти

Останню роль:

Нарешті Грея цілувати…

Так, я Ассоль!

А може, й справді покохати

Хоча б когось?

І не боятися розплати…  

Якби збулось!

Мені би встигти дописати

Останній вірш.

Ні сліз, ні горя, ні розплати –

Аби не гірш…

А краще – книжечку дитячу:

Казки, дива…

Якщо пишу – і знову плачу,

То ще жива…