Мандрівниця

Ти знову лишився вдома –

Чекати мене з дороги.

Мережать обличчя втома,

Невпевненість і тривоги.

Але в телефоні голос

Розважливий і спокійний.

Латаємо вічне коло,

Де кожний відкрито вільний,

Не зв’язаний і щасливий,

В любові й порозумінні.

Змивають кохання зливи

З обличчя зелені тіні.

І я відлітаю з вітром,

Транслюю добро і радість!

Натхненна, мандрую світом,

Бо хочеться повертатись.

29.04.2017 р.

Залізничний вокзал, м. Чернівці.