Ловець перлів

Треноване тіло в орнаменті татуювунь.

(Чи, може, сліди від зубів людожерки акули?)

Сміливо пірнає в глибини без тіні вагань,

Готовий до болю, до ран, до смертельних змагань –

Так ваблять ловця з глибини перламутрові кулі.

Йому не важливі їх форма, відтінок, вага,

Бо кожна перлинка – завжди унікальна, безцінна.

Раз по раз на дно спокушає солодка жага

Збирати й трощити: порожня або дорога –

Незаймана мушля немов Афродіта невинна.

Відточеним рухом підважує стулку ножем,

І та підкоряється, слизом на руки стікає…

У темному лоні рожева перлина – невже?

Така досконала, що варта кількох Фаберже!

Немов Галатея, умілого майстра чекає,

Того, що зуміє вдихнути життя в цю красу,

Зігріти зсередини, ніжним огнем запалити,

Зібрати і випити чисту солону росу…

Я вимкну комп’ютер, чуттєву оману стрясу:

В Червоному морі лишився ловець маргарити.

Маргарита в перекладі з грецької означає «перлина» (грец. µαργαριτης).