Лист із потаємної скриньки

Добрий день! Вітаю, любий тато!

Як живеш? Привіт тобі з Одеси!

Написала я листів багато,

Та не шлю. Куди? Нема адреси.

Чи здоровий? Вдруге одружився?

Може, в мене братик чи сестричка?

Ти сьогодні знов мені наснився...

Я не плачу. То осіння мжичка…

Я тебе не бачила ніколи,

Не лишилось жодної світлини.

І не ти водив мене до школи,–

В тебе ж наче не було дитини…

Не тебе я татом називала,

Не тобі звіряла таємниці,

Бісером серветки вишивала

І збирала стиглі полуниці…

Ти не думай, я була щаслива!

І вітчим мені був гарним татом.

Тільки часом думка неможлива

Жевріла: «Побачити б! А раптом?..»

Вже давно доросла, й поторочі

Обминають, коли ласка Божа…

Тільки б зазирнути в рідні очі!

Правду кажуть: я на тебе схожа?