Кривчик

До Дня села

У квітучій долині

Заховалось прадавнє село.

Тут віддавна й донині

Струменить родове джерело.

Над Тернавкою скелі

Зберігають трипільські сліди.

Предків наших оселі

З гір спускались завжди до води.

Це подільська перлина –

Стародавнє містечко Криве.

Хай від батька до сина

Зберігається пам’ять, живе,

Про минулі століття,

Про сільських працьовитих людей,

Про страшні лихоліття

І про розквіт співа соловей.

Мила серцю картина,

І милішої в світі нема:

Городище, Грабина,

Доли, Ґрота, Село і Гора,

Кринички, Стінка, Шура –

Рідні назви у серці живуть,

Світлий сум і зажура

Воду пам’яті з Гуркала п’ють.

Вже давно не містечко,

Порожніє потроху село.

Залишають гніздечко

Пташенята, стають на крило,

Молоді вирушають

Заробляти в далекі світи,

А старі відлітають…

Тихо плачуть самотні хати…

Берегами Тернавки

Не пасуться отари овець,

А квітучі галявки

Потихеньку вкриває мокрець.

У розтрощеній школі

Ні підлоги, ні грубок нема.

Ви голодні чи голі?

Ні, це в душі вселилась зима…

Помолімося разом

За живих і померлих кривчан.

В світі дороговказом

Є нам Кривчика світла печаль.

І тримаймося вкупі,

І борімось за рідне село!

Ми зібралися в клубі,

Щоб нарешті село ожило!

Нам потрібно радіти:

Живемо на прекрасній землі!

Є майбутнє в нас – діти:

Школярі і ще зовсім малі.

Тож не будьмо байдужі!

Як нам жити, залежить від нас!

Від занепаду душі

Бережімо, щоб вогник не згас.