Коли настане Правди час?

… І всі кричали, швиргали слова,

Неначе кулі, – злість у них, ненависть.

Шмагали Правду, били – ледь жива…

Хлисти образ в руках лихих звивались.

В сліпих очах зображення туман

Спотворював – кривава ейфорія!

І кожен бачив яв свою – обман,

І вурдилась розбурхана стихія.

Між барикад «воюючих сторін»

Металась Правда, крила простирала,

Щоб захистити! Марно. Тільки дзвін

І клацання закритого забрала.

На брата брат безжально наступав,

Бо кожен вірив свято: Правда з ними!

Та чобітьми розтерзану топтав

І множив зло «діяннями благими».

Невже убили? Ні, вона жива.

Хай поки не змогла різню спинити, –

Вознеслася, щоб правду і права

Майбутнім поколінням освітити.