Хай живе Україна!

Коли плаче розхристана мати над тілом дитини –

Юнака синьоокого, вбитого на барикадах,

Коли діти співають під кулями Гімн України,

На кривавім снігу не згасає вогонь у лампадах, –

Я не можу писати, не бачу рядків за сльозами,

Рветься серце на площу, охрещену свято Майданом,

Де на кожному метрі тепер – рушники з образами,

І червоних тюльпанів гора височіє курганом.

Як на прощу, ідуть на Майдан: поклонитись загиблим,

Скласти шану живим, уцілілим, за всіх помолитись.

«Хай живе Україна!» – повторюю голосом хриплим.

Якщо вірять мільйони, то бажане має здійснитись!