І було ж їх!..
І було ж їх!.. О, скільки було
Тих, кому дарував він тепло
Ніжних слів і цілунків жагу,
Міць обіймів і тіла снагу…
Віддавався і брав – без кінця,
Не знімав лиш забрала з лиця,
Справжню сутність надійно ховав
За довершеним планом забав.
«Богорівний!..» – молились жінки,
Припадали йому до руки
І тягли в пінно-пристрасний вир…
Він – володар, тиран і кумир.
Казанова, де Сад, Дон Жуан?
Ні, він кращий! Кипить океан
Від емоцій, оргазмів, тремтінь!..
А герой – фіолетова тінь…
|