Гра в квача

Під гойдалкою плакало дівча.

– Забилась дуже? Де болить? – спитала.

– Та ні, ми просто гралися в квача,

І я програла. Знову я програла!

– Ну, ти й даєш! – від серця відлягло. –

Квач – то не страшно. Мусить хтось програти.

Мале дівчисько подивилось зло:

– Програй сама! Тепер ти – квач! Я – спати!

Не дуже смішно… Так, тепер я квач,

На дні життя раптово опинилась.

Мій шлях – стежина болю і невдач.

От тільки сльози лити розучилась.