Дарунок пародистам

Забуваю звичайні слова:

Або кляті вірші, або смайли.

Не тримає віршів голова,

Зберігаю комп’ютерні файли.

У мережі несправжніх світів

Загубилась свідомість реальна.

Ти – не ти, ну, а я й поготів –

Кішко-янголо-птаха банальна.

Ти не кажеш мені: «Я люблю!» –

Надсилаєш пульсуюче серце.

Знову смайл… Я півночі не сплю,

Вишиваю і каву п’ю з перцем.

Замість голки – отруйний язик,

Словобісер чіпляю охоче.

В’януть вуха, але ти вже звик

Чути симф-какафонію ночі.

Засинаючи, зовсім не сплю:

З павуками мандрую в інеті.

Не лякайтесь, я кайф не ловлю:

Ви іще не були в «Казконеті»!

Загубила ім’я в магмі слів.

Галатея? Маргоша? Маруся?

Не вбивайте моїх тарганів:

Я без них докорінно звихнуся!..