Читачка

Я б хотіла читати потроху тебе щодня,

Крок за кроком сміливо вивчати твої шляхи,

Зрозуміти нарешті, де правда, а де брехня,

Відчувати биття твого серця і всі страхи.

Ти мені покажи, де найбільше тобі болить –

Поцілую й замовлю від хворості і від ран.

Тільки ти не ховайся! Життя – невловима мить.

Я течу, наче річка, а ти – пробивний таран.

Я не хочу змагань, ти і так чемпіон давно,

У моїм пантеоні для тебе – найвищий трон.

Я не знаю, навіщо тобі золоте руно

І захоплені схлипи-зітхання чужих матрон.

Я не знаю багато чого і тому мовчу

Або граю з тобою в цілунки й смішні слова…

Півжиття віддала б, аби ти зрозумів, відчув:

Я не просто читачка – я книжка твоя нова.