Це все весна!

Весняний день, і сонце вперше припікає,

Сніг розтопився блискавично, як не був.

Калюжі скрізь! То й що? Взуття хай намокає,

Весна ж! Страждає той, хто шубу надягнув.

Я ж зранку в курточці легкій, спідничка-міні,

Яскрава сумочка, модельні чобітки…

Від сонця мружачись, у дзеркалі-вітрині

Дивлюсь,як витріщаються чоловіки.

Мені ж до них байдуже! Їду зранку в гості.

Тролейбус швидко підійшов, от дивина:

Людей в салоні небагато, вільний простір,

Я на площадці задній взагалі одна.

Аж раптом хлопець дуже гарний десь узявся,

Став поряд, близько. І хоч не було людей,

Так ніжно, ніби ненароком, притискався,

Що ледь не вистрибнуло серце із грудей.

Та я тримала марку: горда, незворушна,

Не помічала наче хлопця інтерес.

Аж важко дихати! І стало якось душно.

Так ось який він – весняний любовний стрес!

Моя зупинка. Я виходжу, він лишився,

А я гадала, що за мною побіжить…

Дивлюся: в сумочці замок чомусь відкрився –

І гаманця немає! Зрозуміла вмить,

Що той меткий красунчик – злодій кишеньковий.

Та ж я студентка, гроші тільки на проїзд,

А для злодюг сюрприз – записка у три слова.

От бідний, від розчарування, мабуть, скис!

Я так сміялась, що аж гикавка напала!

От же ж дурна! Та ще дурніші «королі»!

Я у думках йому вже серце віддавала,

А він позарився на два моїх рублі…