Розмова    

Присвячується В.Б.

Наталя Мазур:

У бар, на горнятко кави

Загнала погода зимова.

Там двоє мужчин цікавих

Вели між собою розмову.

- Красива?

- Так, звісно, красива,

Охайна і стильна.

До того ж

Привітна і дуже вразлива,

Сама ж не образить нікого.

- А очі?

- Великі, як вікна

У душу, що вабить розмаєм.

Жіноча в них туга одвічна

За тим, кого й досі кохає.

- Розкішна?

- Як сонячна осінь,

Хоча й на околиці літа

У мріях,

А сиве волосся

Морозом на скронях розквітло.

- Чи любить?

- Так, любить роботу,

Без неї не може і днини,

А по ночах плаче, достоту...

Та зранку до праці.

Мужчини,

Мабуть, іще довго б шептались

За кухлем пінистого пива.

Не втрималась я і озвалась:

- Скажіть, а вона щаслива?

Маргарита Шевернога:

Звичайно ж, вона щаслива!

Не тільки тому, що діти

Й онуки приносять радість,

Не тільки через роботу,

Що часом ніби дістала,

Але без неї не можеш

(До того ж, її посада

Постійно підтримує тонус!),

І навіть не стільки через

Захоплення й дивування

Жіночністю і красою

Від чоловіків знайомих –

Валюшка наша щаслива,

Бо носить кохання в серці –

До світу! Сама – як сонце!

І випромінює радість,

Упевненість і успішність,

І хвилями позитиву

Підзаряджає інших.

Я точно знаю: щаслива!

Не може бути інакше!

(Хоча б тому, що їй друзі

Вірші присвячують теплі).

І доки її кохають

(А це, знаю, буде вічно),

Шанують і поважають,

Без неї не можуть жити –

Купатиметься у щасті!

Дай Боже їй довгих років

І трохи більше здоров’я –

Все інше вона вже має!