КЛЕНОВИЙ ЛИСТ

Петро Староста

Метеликом летить кленовий лист,

Тремтливо залишивши ніжний пагін,

Парить над парком під художній свист

Вітриська, що сьогодні ходить в славі.

Минувши стрій сипучих кучугур,

Листок шмигнув у шовковисті трави,

Що восени утратили гламур,

Але вбрались у золота оправу.

Манить красою щедрий листопад

І вносить шурхотом сум’яття в думи:

Іде жадання з часом невпопад,

У ньому відчуваю нотки глуму.

… Щодень летять листки календаря,

Оздоблені не в злото – в срібло тьмяне.

Життєвий час згасає, як зоря,

В душі щемкій згасає слід багряний…

27.11.2016 р.