Не повертається язик

Її назвати Маргарита,

Бо з нас давно вже кожен звик:

Вона – як слід метеорита.

От тільки що отут була –

І вже лишились дим і нитка...

З її робочого стола,

Здається, все на світі видко.

За неї келихи наллють

Сьогодні (може, ще і завтра),

Така у дня цього вже суть:

Не хочеш пити, пити варто!

10.06.2017