десь зітхнула трембіта

пророкуючи горе

жалем вкрилося небо

сік добути із тебе

тіло клеїть до тіла

пити ніч через пори

те, чого так хотіла

заклинаючи морок

більше сонця не треба

лиш для себе я ворог

холод лапає перса

їх зігріти руками

я не вию на місяць

милі злякані очі

голяка серед лісу

так далеко від міста

шепчеш ти акафісти

тіней рвучи завісу...

я... не хтів тебе з’їсти

2016-04-11 15:39:43