Евгений Янковский

 Груша

Аби я вірив, що можливе диво,

І що мені, нарешті, повезло,

Тоді б я міг зустріть тебе наживо,

У тіні біля груші, за селом:

Щоб сонце гріло, пахкотіли квіти,

Гуляв собі по травах вітерець –

Проходило б повз нас навшпиньках літо,

Вслухаючись у шепіт двох сердець.

Щоб заздрило мені самотнє небо,

І мліяла розчулено земля,

Я б знав – з тобою більше ніц не треба,

Як не потрібно в парі журавлям...

Але я вперто не вбачаю дива,

Та віхола кружляє за вікном,

Здається – наша зустріч неможлива,

Нема і груші за моїм селом...

01.02.2016 р.