Лелека

Ти далеко від мене, страшенно далеко,

3а тобою сумую, як хворий лелека,

Що у вирій не зміг відлетіть –

Він помре, а мені якось жить...

Так і житиму, сам проти неба,

Тиша й спокій, чого ж мені треба?

Та, ображений на білий світ,

Я живу, наче той пустоцвіт:

Ні сім’ї, ні дітей, ні хатини,

Тільки ти – все, що маю я нині,

Та не в змозі здолати цей шлях,

Тож сумую, як зранений птах...

26.03.2016 р.