Я б дуже хотіла вважати себе молодою,

Але відлетіли у вирій мої журавлі.

Ще мрію: повернуться! Де там… Не стане травою

Суха ковила з ікебани на Вашім столі.

Ще гарні вуста, повні груди, не вицвіли очі,

І вводить в оману легка і грайлива хода,

На руку і серце хоч зараз знайдуться охочі,

Але… Блиск в очах – не від щастя, то серце рида.

Я знаю багато – настільки, що легше б убити,

Набили оскому шампанське, обійми, диван…

А Ви фантазуйте, даруючи вірші і квіти,

Чим міг закінчитися наш нетривалий роман.