Меня ты вспомни

(поэтический перевод из М.Шеверногой)

Пристроив честь за пару медяков,

сплетя узор измены изощренно,

составив перечень земных грехов -

меня не вспоминай, прошу покорно...

Свой путь чертя пунктиром чьих-то слез,

укрыв исток их жалостью притворной,

листая список женских душ вразброс -

меня не вспоминай... прошу покорно.

И твердо встав на личный постамент -

рисуя иллюзорности упорно

под затаенных дум дивертисмент -

меня не вспоминай! Прошу... покорно.

Когда ж страстей земных докурятся костры,

сокрыв во мрак вселенной безупречность -

меня ты вспомни! Рушатся миры?

Но бог на покаянье дал нам вечность...

© Мира Кузнецова

Згадай мене

 Продавши честь за пару мідяків,

 Шукай натхненно серед інших зраду,

 Складаючи реєстр земних гріхів.

 Та лиш одне прошу: мене не згадуй.

 Свій шлях торуючи пунктиром сліз,

 Їх джерело брудним квачем розмазуй.

 Готуй із душ загиблих прес-реліз,

 Та лиш одне прошу: мене не згадуй.

 На п’єдесталі в гордій самоті

 Нове життя в подробицях вигадуй.

 Твої думки – піднесено-святі!

 Та лиш одне прошу: мене не згадуй.

 Коли ж зберешся в спокій відійти

 І осягнеш блаженну потойбічність,

 Згадай мене! Руйнуються світи?

 Для покаяння Бог дарує вічність…

 © Маргарита Шеверногая