Не соромтесь дякувати!

11 січня весь світ відзначав день «Спасибі». Це свято з’явилось не дуже давно, проте набуло неабиякої популярності. Воно й не дивно: дуже приємно говорити добрі слова і дякувати – щиро, весело, невимушено – просто так!

Останнім часом людство відзначає Міжнародний день обіймів (21 січня), Всесвітній день поцілунків (6 липня), Міжнародний день усмішки (1 жовтня).  Можливо, такі свята запроваджуються саме тому, що люди чимдалі віддаляються одне від одного, ховаючись від світу за дверима власних квартир чи моніторами комп’ютерів, поступово забуваючи, як це: ходити в гості, писати листи, відкривати серце і душу іншій людині… Тому саме ці свята покликані  нагадати про радість людського спілкування, подарувати можливість порозумітись з близькими, потоваришувати з новими людьми, вийти з кола обмежень, звільнитись від внутрішньої несвободи. Тож давайте посміхатись, робити компліменти, не соромитись цілуватись при зустрічах і прощаннях – і не забувати дякувати! Дякувати Богу, батькам, дітям, рідним і близьким, колегам і керівникам, радіти прийдешньому дню, промінчику сонця і бути вдячними за кожну сльозинку дощу…

В Гутояцьковецькій ЗОШ І-ІІ ступенів Всесвітній день «Спасибі» дуже шанують. Цілий день не тільки учні, але й вчителі, техпрацівники обмінювались словами вдячності  – жартома і всерйоз, адже буденне «Спасибі!» цього дня перетворювалось на водограй емоцій, доповнювалось різнобарвними епітетами, веселим блиском очей та щасливими усмішками. В рамках свята проводився конкурс «Скажи «Спасибі!» близькій людині», переможцями якого стали шестикласниці Ярослава Лавренюк,  Лариса Вужицька і учениця 5 класу Вікторія Федорова. Їхні листи-подяки надруковані у шкільній газеті, а тут наводимо уривок з листа Ярослави Лавренюк.

«”Спасибі„  я хочу сказати своїм батькам за те, що живу на цьому світі, бачу багатство рідної України, співучої, веселої, щасливої!

Спасибі за колискові пісні, під які я засинала ніжною дитиною. Спасибі за любов, що ви мені відкривали у найкращій пісні своїй журавлиній! Спасибі за красиві очі матінки моєї, що світяться завжди любов’ю та ласкою!  Дякую за батькову  лагідність і турботу, за добро, що ллється в крові! Бабусі величезне спасибі  за те, що залишалася зі мною у страшні ночі темно-сливові.  Дякую, рідні мої, що з уст ваших завжди лунали лиш пісні. І дякуватиму я вам, допоки буду жити, й молитися буду за вас. Спасибі вам ще раз у цей чудовий час!»

Звичайно, слова цієї дитячої подяки не є еталоном художнього стилю, але вони нагадують про те, як важливо дякувати – в першу чергу – найріднішим людям, з якими ми звикли не церемонитись, бо вони люблять нас і завжди пробачають. Кажіть «Спасибі!» – і не тільки 11 січня!

Дякую всім, хто дочитав до кінця! Спасибі вам!