Про культуру та безкультур’я

(Культура нації та безкультур’я поколінь)

Минулої п’ятниці в Дунаївцях відбулась надзвичайна подія – гастролі Хмельницького музично-драматичного театру Михайла Старицького. Подія справді надзвичайна, бо театр в нашому місті буває дуже рідко.

Насамперед за дорученням учнів та педагогів Гутояцьковецької  школи хочу подякувати методисту відділу освіти Ларисі Михайлівні Фурман за організацію незабутнього відпочинку, можливість естетичного розвитку та відчуття прилучення до культурної еліти. Не тільки діти, а й більшість учителів вперше бачили виставу професійного театрального колективу. Нам пощастило відвідати обидві постановки: мюзикл для дітей «Бременські музиканти»  і водевіль «По-модньому» (за М.Старицьким). Скажу чесно: наші діти були в захваті! Незважаючи на відсутність спецефектів і бідність декорацій (що цілком зрозуміло й виправдано – Дунаєвецький будинок культури все ж таки не справжній театр), сценічне дійство повністю захопило глядачів: гарна гра акторів, весела музика, вдалий український переклад улюбленого для багатьох поколінь мультфільму, пісні з якого українською мовою звучали не гірше, ніж в оригіналі, а також різноманітні танці у виконанні неперевершених артистів балету. Про успіх вистав може свідчити те, що на вулиці діти співали пісні з «Бременських музикантів» (і вже українською мовою!) і жартома танцювали «По-модньому», як вчила славнозвісна Орина Власівна. Найбільше сподобались, звичайно, Принцеса, Трубадур і Блазень, а з водевілю – жвава й безпосередня Наталка, яка  плутала рукавички з панчішками й нікому не давала сумувати. На жаль, ми не знаємо імен цих чудових акторів, бо не було ні афіш, ні програмок. І взагалі, гастролі театру ніде не було анонсовано, навіть щонайменшого оголошення не спромоглися написати. Не знаю, чия провина в поганій організації, та не можу не зробити зауважень в надії на те, що їх буде враховано і наступного разу обійдеться без негативу.

По-перше, ніхто не подякував акторам за чудову гру, не подарував ні однієї квіточки. І ми теж, що ж виправдовуватись? Але ж керівники могли б це зробити організовано.

По-друге, було дуже соромно перед акторами за невисоку культуру глядачів.  Під час першої вистави молодші школярі бігали по залу, постійно рипали дверима, не витримавши й години без піци й хот-догів. Вкотре підтвердилась істина, що сільські школярі переважають міських вихованістю та загальною культурою. Та постає питання: де в той час перебували педагоги невихованих учнів? Відправили їх на виставу самих, навіть не проінструктувавши про правила етикету в театрі? Чи й самі не знають, як треба поводитись під час подібних заходів?  Воно було б і не дивно, зважаючи на те, як часто в нашому місті гастролюють театральні колективи. Також незрозуміло, чому працівники будинку культури не допомогли підтримати порядок у глядацькому залі. Достатньо було однієї людини, яка б стояла на вході й не дозволяла дітям бігати туди-сюди й шуміти.

Під час другої вистави, де були присутні вже старші школярі й більш свідомі, атмосфера в залі була приємнішою. Перші спроби неадекватної поведінки ще перед початком дійства припинила Ганна Георгіївна Ситар, зробивши зауваження: «Це не рок-концерт, а вистава професійного театру, тож поводьтесь відповідно!» І хоч учнів було більше, ніж під час «Бременських музикантів», в залі було набагато тихіше.  Приємно, що молодь наша небезнадійна і вміє бути культурною і вихованою, коли того хоче.

Довго ще після завіси лунали оплески та вдячні вигуки. Дивилась на щасливі обличчя дітей, очі яких горіли натхненням та щирим захопленням, і розуміла: діти такі, якими їх робимо ми. Тож прилучаймо наше майбутнє до культурних надбань нації!

Маргарита Шевернога,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Гутояцьковецької ЗОШ І-ІІ ступенів