Поїздка в Закарпаття

Вчителі – креативні, веселі, позитивні, непосидющі люди з почуттям гумору та безліччю ідей. А заступники директорів – і поготів! В цьому мені вкотре довелось переконатись під  час нещодавньої подорожі до Закарпаття, організованої для заступників директорів шкіл нашого району, метою якої було підвищення культурного рівня, ознайомлення з історичними, культурними та природними пам’ятками рідного краю. Поїздка ця далеко не перша, але під час кожної наступної мандрівки розумієш, яка прекрасна Україна і як мало ще ми бачили…

Подорож розпочалась із милування краєвидами рідного Поділля, але квітучі сади, зелені та яскраво-жовті поля незабаром змінили ліси Тернопільщини, потім  - передгір’я Карпат зі звивистими та стрімкими річками та подекуди засніженими вершинами.

Перше диво, яке ми побачили – водоспад Труфанець, розташований на притоці Чорної Тиси, найвищий в Закарпатті, висота його близько 36 м.  Побували в географічному центрі Європи – на Рахівщині, поблизу села Ділове. Там же відвідали ресторан-музей Рахівського районного товариства Всеукраїнського об’єднання «Гуцульщина», який вразив нас кількістю зібраних у ньому предметів старовини. Просто зі стелі звисають найнесподіваніші предмети: друкарські машинки, рушниці, шкури тварин, гасові лампи, тарілки, чайники, самовари, телефони, музичні інструменти, навіть декілька патефонів.  Всього й не перелічити! А скільки ключів та замків – всі стіни завішані! Та найцінніше, на мій погляд, – зразки національного одягу та взуття, справжні, старовинні…

Закарпаття недаремно називають здравницею, за два дні ми встигли оздоровитись на весь наступний рік: купались в термальних мінеральних водах, обливались крижаною водою, дихали повітрям хвойних лісів, відвідали сауну, пірнали  в басейні, пили трав’яні чаї з медом та ще, крім того, на власні очі бачили знамениті соляні шахти Солотвина.

Під час поїздки ми побували в Хусті, Яремчі, Ворохті, але найбільше сподобалось у  Мукачеві. Пощастило нам потрапити на фестиваль «Театральна весна Закарпаття», куди з’їхались аматорські театральні  колективи з усієї Західної України.  На жаль, самих вистав ми не мали змоги побачити, зате намилувались розмаїттям національних костюмів та  поспілкувались з творчими людьми, насолодившись звучанням діалектних говірок: бойківської, мадярської, лемківської, львівської – всіх не перелічиш! Найцікавішою, звичайно ж, виявилась вимова мукачівських старожилів: цікава суміш угорських, українських,польських, російських, німецьких, словацьких слів.  Прогулюючись бруківкою старовинного міста, милувались автентичною архітектурою та великою кількістю різноманітних пам’ятників та міських скульптурних композицій. Особливо сподобались пам’ятники Кирилові та Мефодію, Олександру Духновичу і, звичайно ж, знаменитому Сажотрусу.

Замок Паланок перевершив усі сподівання!  Щоби розповісти про нього, потрібна окрема стаття, тому просто запрошую всіх відвідати цю визначну історичну пам’ятку, пройти всі кола оборони фортеці, відвідати кімнату тортур, подивитись на місто в висоти замкових мурів, попросити князя Коріатовича здійснити найзаповітніші бажання…

Не знаю, хто які бажання загадував, та я напівжартома-напівсерйозно просила могутнього князя про можливість ще повернутись сюди, в Закарпаття: відчути солодкий, п’янкий аромат Долини Нарцисів, милуватись красою водоспадів Чорної Тиси, піднятись канатною дорогою в гори, щоби почуватись справжньою горянкою: на коні, в гуцульському вбранні, з келихом справжнього закарпатського вина та овечою бринзою на тисовій таці…

Три дні промайнули непомітно у дружньому веселому товаристві.  Ми не тільки набрались нових вражень, а й ознайомились з роботою педагогів Закарпатської області, поповнили шкільні бібліотеки матеріалами для краєзнавчої роботи, а також забезпечили внутрішні зв’язки між школами району.