Фотопленер в Яцьківцях

Надзвичайно прекрасна і мальовнича наша Дунаєвеччина! В цьому вкотре мали нагоду переконатись члени Кам’янець-Подільського фотоклубу «Погляд» Юрій Савін, Людмила Поторочіна і Петро Семенов, котрі 12 серпня приїхали на фотопленер в Яцьківці.  Побувавши минулого року в Кривчику, фотохудожники просто закохались в дивовижної краси краєвиди села, що простягнулось вздовж русла річки Тернавки.  Не могли не повернутись, аби ще раз побачити годинникову вежу палацу Крупенського, сфотографувати цю надзвичайну пам’ятку архітектури, щоби залишилась нащадкам хоча б на світлинах…

Почувши від славетної писанкарки Валентини Войткової, яка теж входить до спільноти фотоклубу, про село Яцьківці, рельєф якого нагадує Кривчик, наслухавшись розповідей про старовинну Яцьковецьку церкву, найстарішу в районі, голова правління фотоклубу «Погляд» Юрій Савін доклав багато зусиль, аби організувати фотопленер саме в цьому селі, розташованому на межі з Кам’янець-Подільським районом.

Добившись пізно ввечері до Яцьковець, належно оцінили самовідданість місцевих жителів, яким щодня доводиться підніматись і спускатись крутою дорогою, адже село розміщене в долині річки Студениці й оточене високими схилами каньйону. Митців зустріла родина Ярових. Валентина Петрівна показала себе не тільки гостинною господинею, а і невтомним провідником, цікавим екскурсоводом, навіть фотомоделлю. Вбравшись у старовинну вишиту сорочку, «дефілювала» з коромислом під невтомне клацання фотокамер.

 Першим і найважливішим пунктом програми фотопленеру  була Святомихайлівська церква.  Побудована більше ніж три століття назад, дерев’яна, дивом уціліла в пожежах і війнах… На жаль, не пощастило фотографам потрапити всередину, не схотіли відчинити. Можливо, не довіряють чужинцям після того, як нещодавно осквернили храм, викравши старовинні ікони. Тому вдовольнились зйомками екстер’єру, а потім ще сфотографували з висоти панораму села, над яким вивищується коштовним смарагдом стародавня церква.

Невтомні фотомитці зачаровано стежили, як світило ховається за обрієм, знімали «смугасте» небо, нічні пейзажі, чарівний метеоритний дощ, а о четвертій ранку видерлись на гору, аби зустріти схід сонця. Треба бути надзвичайно талановитою людиною, щоби бачити прекрасне в звичайних речах і вміти передати ту красу. Подих перехоплює, коли милуєшся світлинами, на яких зображено народження нового дня; павутинне мереживо, вкрите краплинами роси, ніби діамантами; метелик, що тільки-но розправляє крила, готуючись до польоту; павучок-трудівник, який майже завершив свою мережану пастку; туман, що клубочиться високо над хатами, вкриваючи село сірувато-блакитною прозорою ковдрою…

Вдень «поглядовці» ходили до ринви – труби, якою витікає вода з підземного озера. Кажуть, вода тут цілюща, навіть санаторій хотіли побудувати за радянських часів. Валентина Петрівна розповідала легенди: про закопане в горі турецьке золото, про підземний хід, що веде з печери до Кам’янець-Подільської фортеці, про старовинне кладовище…  Також ознайомила гостей з давнім яцьковецьким промислом – випалюванням вапна. Показала гірню, де й досі часом б’ють каміння, вапниці, діючі та занедбані. Так що залишали гості село, сповнені нових вражень та збагачені безліччю цікавих кадрів. Сподіваємось, що побачити ці знімки скоро зможуть всі бажаючі.

Фотоклуб «Погляд» вже не перший рік співпрацює з нашим районом.  Провели п’ять фотопленерів: в Маліївцях, Сокільці, Дунаївцях, Кривчику і ось тепер – в Яцьківцях.  Організували дві виставки в Дунаєвецькому музеї: «Маліївці – подих історії» та «Миньковецька держава». Майже готова і третя, але немає коштів. Хотіли б встигнути до Дня міста в Дунаївцях цього року, тому сподіваються на підтримку дунаївчан-меценатів.

Спілкуючись з цими чудовими людьми, ентузіастами і справжніми професіоналами, я захоплювалась їхнім способом життя, бажанням відкривати нове, бачити прекрасне і дарувати людям тільки позитив. На питання, навіщо їм їхати так далеко, не спати ночами і міряти незліченні кілометри доріг, вони відповіли: «Ми так відпочиваємо!» А ми, живучи тут, не помічаємо, яка краса нас оточує… Та все ж вірю, що дуже скоро і до нас їхатимуть туристи, аби відпочити в справжньому подільському селі, помилуватись краєвидами та оздоровитись завдяки цілющим джерелам, чистому повітрю та плодам багатої дунаєвецької землі.

Маргарита Шевернога