Зброя масового знищення

Дід Фалім пережив дві війни й окупацію. А перебудови не пережив. Зовні мирний, тихий, мав усередині сталевий стрижень. Тому, мабуть, і не зміг перебудуватись.

Малим я часто розпитував діда про війну, дивувався:

– Як ти вижив? У Громадянську то «білі», то «червоні», то «зелені» займали село, у Вітчизняну ще гірше.

Він посміхався загадково:

– У мене була таємна зброя.

– Яка, діду?

– Така, що дає владу над людьми.

– А що то?

– Не треба тобі того знати. Це зброя масового знищення, сам можеш від неї постраждати.

Тільки перед смертю відкрив мені таємницю: розказав, де це страхіття закопане. Проте я мусив дати обітницю скористатися нею лише тоді, коли буде по-справжньому сутужно.

У спадок дід залишив скриню з мотлохом. Виявилось, що то військові однострої різних держав. Точно, був дід Фалім розвідником, суперагентом!

Раритетну форму я продавав колекціонерам і так протягнув деякий час. Однак настав день, коли запаси скінчилися, а роботи я так і не знайшов. Помолився, як міг, і відкопав таємну зброю. Виявилось, що це… самогонний апарат.