Я розумна. Та хочу бути дурненькою…

Не розуміти, що роблю й навіщо.

Просто жити, бо так приємно.

Тебе любити, не заглядаючи в майбутнє.

Насолоджуватись твоїм голосом, теплом твоїх міцних обіймів.

І не ставити питань… Ні тобі, ні собі…

Як гарно бути метеликом! Летиш, куди хочеш… П’єш нектар з кожної квітки, яка мала необачність приманити тебе п’янким ароматом… І це прекрасно!  Зворушливо… Квітка щаслива, вдячно притрушує твої крила золотавим пилком… Чому я не квітка? Ні, чому  я не метелик?