Востаннє

Чомусь не сплю всю ніч, тобі пишу.

Не хочу жити так, та вибір де?

Сама собі укотре набрешу,

Що це – востаннє.  Що колись пройде…

Глибінь очей моїх – невже забув?

В намисті слів заплуталися  знов…

Цілунків трунок на вустах відчув.

Сік горобини? Ні, солодка кров……

Сплету вінок із спогадів сумних.

Щаслива мить – кульбабкою в траві.

Мого кохання маки ще живі!

Промінчик сонця виграє на них…

                                                            2011