Я і Анна Ахматова

Роздуми та аналогії

Звісно, в жодному разі я не хочу поставити себе в один ряд з цією поетесою (ПОЕТОМ! – саме так вона себе називала). Знаю і люблю її з дитинства, і вона ніколи мені не набридає. Багато з віршів Анни Ахматової я сприймала як СВОЇ. Цей невеличкий текст – спроба проаналізувати деякі моменти біографії.

1. Народилася Анна Ахматова в Одесі, і для мене Одеса – місто мого дитинства і юності.

2. Справжнє прізвище Анни – Горенко. Ні, я не Горенко, але в дитинстві була у мене знайома – Олена Горенко. Тобто, це наше прізвище, одеське.

3. День народження її – 23 червня, а за старим стилем – 11 червня. Я народилась 10 червня.

4. У нас обох є татарська кров.

Її прабабця по материнській лінії була татаркою. Моя прабабця – по батьківській лінії – теж.

5. У перший рік життя Ахматова з батьками переїхала до Росії: спочатку в Павловськ, потім – у Царське Село. Я теж змінила місце проживання (мені було 3 місяці), але навпаки – з Росії в Україну: з Новосибірська в Одесу.

6. Перша її публікація була в 11 років. Моя – в 10.

7. Після тієї публікації мій тато сказав: «Ти мене позориш!» Батько Ахматової теж був не в захваті, тому вона й взяла псевдонім.

8. До речі, перший вірш її був підписаний так: Анна Г. Мій текст теж підписаний подібно: Рита К.

9. В дитинстві Анна щоліта їздила на море, під Севастополем жив її дідусь. «Я получила прозвище «дикая девочка», потому что ходила босиком, бродила без шляпы и т.д., бросалась с лодки в открытое море, купалась во время шторма, и загорала до того, что сходила кожа, и всем этим шокировала провинциальных севастопольских барышень».

Не знаю, чи називали мене «дикою», але я теж ходила боса, аж мамі моїй робили зауваження, що вона за мною не дивиться. Блукала, де хотіла, купалася в канаві під час дощу і взагалі не переймалася чужою думкою. І теж купалася під час шторму і грози, а шкіра з мене злазила декілька разів за літо.

10. Ахматова обожнювала Пушкіна і Лермонтова. Я теж. Це взагалі перші вірші і перші автори, про яких я почула, і довгий час вони були першими і за значимістю для мене.

11. Вийшла вона заміж в 21 рік, я – в 20, через два роки народила сина – я теж.

12. І в неї, і в мене – єдина дитина: син.

13. Про чоловіків промовчу. Вона дала згоду на шлюб з Гумільовим після того, як він тричі намагався накласти на себе руки через нерозділене кохання. «Гумилёв – моя судьба, и я покорно отдаюсь ей. Не осуждайте меня, если можете. Я клянусь Вам всем для меня святым, что этот несчастный человек будет счастлив со мной», – писала вона одному зі своїх шанувальників. Та чоловік сам зруйнував цей шлюб: досяг мети – і заспокоївся. До Африки поїхав…

Про себе не розповідатиму, лише одне: мій чоловік теж попив мені багато крові, але я ж не Ахматова… Чи, навпаки, якби я менше приділяла уваги родині, може, з мене вийшло б теж щось путнє. Та в кожного своє життя, свої пріоритети…

В одному моєму чоловікові є риси всіх Анниних: наполегливість Гумільова, ревнивість Шилейка, нестриманість Пуніна, намагання «втиснути в рамки», зате і доброго – теж за трьох!

Тепер Ахматову досліджують, препарують її життя, вишукують, вигадують… Кого кохала, з ким були інтимні стосунки, з ким не було… Уявляю собі, що про мене могли б написати, досліджуючи мої твори! Навіть думала написати детальну свою біографію, щоб не вигадували. Але ж все одно не повірять…

14. Що стосується творчості, то Ахматова писала про те, що її цікавило, і так, як вважала за потрібне. І в цьому я її підтримую.

А ось як висловився А. Жданов (член Політбюро ЦК КРС), коли її виганяли зі Спілки письменників: «…Не то монахиня, не то блудница, а вернее блудница и монахиня, у которой блуд смешан с молитвой. <…> Такова Ахматова с её маленькой, узкой личной жизнью, ничтожными переживаниями и религиозно-мистической эротикой. Ахматовская поэзия совершенно далека от народа».

А так колись я написала про себе:

Монахиня чи блудниця –

Для недругів таємниця,

Хай порпаються до тризни

У грішних шовках білизни…

15. І дай Боже, щоб на тому всі аналогії з Ахматовою закінчилися!

Не хочу такої трагічної долі! Хай краще через роки ніхто про мене і не згадає…

20.06.2017 р.