Закінчились свята…

Змиває дощ кружальця конфеті,

Уривки мішури лоскоче вітер,

Зривається, мов має на меті

Освідчення сплести з промоклих літер.

Ялинку-кралю винесли надвір,

Недбало застромивши на городі.

О, як він міг – поганець! Бузувір! –

Таку красу залишити негоді?!

Ще вчора лився вогників потік

І струменіла золотава цівка,

Сховали зірку на прийдешній рік –

Стирчить тепер поламана верхівка.

Жахлива доля королев краси!

Втрачає пружність і жовтіє глиця...

О, вітре! На край світу занеси!

Хай іній знову на гілках іскриться!

В минулий час немає вороття.

Остання згадка – серпантину згортки

І залишки солодкого життя –

Спустошені цукеркові обгортки.