ВІРА СВИСТУН СКЛИКАЄ ДРУЗІВ

30 вересня мала щастя бути в Києві, в Українському домі, на творчому вечорі чудової поетеси Віри Свистун.

Віра Іванівна запросила мене ще під час «Інтерреальності», запропонувала прочитати один з її віршів. Я одразу обрала «Весняне», дуже вже близький мені настрій.

ВЕСНЯНЕ

Зачаруванням погляд не бентеж.

Закоханість – неначе втрата зору,

безкрилий злет думок в світи без меж

і втрата слуху у весняну пору.

Відкоркували пляшку, щоб на «ти»,

щоб очі в очі – та між нами вирва.

Слова шукали. Де їх віднайти?

Хіба що пристрасть дах, навмисне, зірве.

Твій келих – це несправдженість бажань,

мій келих – недопитої отрути...

Роки, роки… Куди вони біжать?

Залиште нам хоч те, що має бути.

У книзі долі є ще таїна.

Відкриється не пізно і не рано.

А трунок, що не випитий до дна,

дарує і надію, і оману.

© Віра Свистун

У Міжнародному конгрес-центрі «Український дім» 30 вересня 2017 року на творчу зустріч «Віра Свистун скликає друзів» зібралися справжні друзі, близькі й рідні. Модерувала зустріч Тетяна Іванчук, чудова поетеса, незмінна ведуча зібрань «Літературного форуму». Не буду називати поіменно, щоб когось ненавмисно не образити, напишу так: УСІ присутні були налаштовані святково, ВІТАЛЬНО, виступали творчо, креативно. Я насолоджувалася чудовою поезією, музикою, картинами Цезарія Ганушкевича та Любові Міненко, до яких пані Віра написала вірші-алюзії.

І хоч обіцяла не називати імен, одне таки назву: виступала моя улюблена Алла Мігай, заслужений діяч мистецтв, чудова співачка і поетеса, і гурт «Фантазія», керівником якого є ця чудова артистка. Вони виконали пісні на вірші Віри Свистун «Ностальгія» та «Як то було», а ще Алла Мигай заспівала Шевченкову «Долю».

Особисто я присвятила винуватиці свята акровірш.

Віра Свистун

Володарка закоханих сердець

І почуттів нестримних та гарячих,

Ранкова зірка, пристрасний творець,

Авантюристка – в кращому із значень.

Солодка, як трояндовий нектар,

ВИгадниця – мереживниця долі,

Сяйлива, світла – сонячний ліхтар:

Тепла душі для кожного доволі.

Успішна, креативна і – проста…

Нехай Господь продовжить їй літа!

Упевнена, що всім було добре! Адже панувала атмосфера добра, душевного тепла, радості і родинної єдності. І хоч я не була знайома з більшою частиною гостей, тепер радітиму новим зустрічам. Дякую Вам, пані Вірочко, за Ваше Слово, Любов, той позитив, який Ви випромінюєте! І бажаю багато-багато нових книг і творчих вечорів!

P.S. Віра Іванівна подарувала мені свою поетичну збірку «Оглядываясь во вчера», видану 2014 року в «Друкарському дворі Олега Федорова». Читаю, насолоджуюсь. І дивуюсь, наскільки мені близький світогляд Віри Свистун.