Відкриття туристичного сезону

3 травня, незважаючи на негоду, відбулося відкриття туристичного сезону в Дунаєвецькій об’єднаній територіальній громаді. А 4 травня ми презентували велосипедний маршрут «Дунаївці-Рахнівка-Кривчик». Звісно, туристи з’їхалися не тільки велосипедами, а й автівками і навіть автобусами. Немалу відстань подолали і діти, і дорослі, а очолила велопробіг сама міський голова Веліна Заяць. Не відставали від Веліни Владиславівни і її заступники, інші працівники міської ради, і це тішить, адже пропаганда здорового способу життя ведеться не на словах, а на ділі.

У Рахнівці туристи відвідали маєток барона Корфа, прогулялися старовинною дубовою алеєю, де їм привиділася панночка-господиня, спустилися до підвалу, в якому кухарка з позаминулого століття розповіла про господарів маєтку. Екскурсію проводила історик Катерина Лабутенко, за якою близько сотні туристів слухняно і замріяно рахували сходинки в підземелля чи загадували бажання в Алеї кохання.

У «Парку мрій» рахнівські господині пригостили гостей варениками, а в крамниці «Близенько» всі бажаючі могли випити кави, чаю і прикупити смаколиків на дорогу.

Маршрут до Кривчика довелося змінити, адже їхати польовою дорогою після зливи – екстрім не для всіх. Проте і краєвиди вздовж центрального шляху вразили навіть тих, хто вже був раніше у цій перлині Поділля. Крутий спуск – і опиняєшся в старовиннному парку, одразу хтось вигукує: «Та це ж Карпати!» Спустилися вниз, до річки Тернавки, повз маєток генерала Крупенського, у якому зараз розміщено психоневрологічний інтернат. Завдяки Інтернету і туристичним путівникам, тутешня вежа в неоготичному стилі з годинником знаменита на всю Україну. По дорозі розповідаю (а в Кривчику вже я була гідом) історію свого села. Для тих, хто не чув, скажу лише, що це маленьке село колись було містечком, одним з п’яти найбільших населених пунктів Дунаєвеччини. Перша згадка про нього датується 1493 роком, але життя на цих теренах було як мінімум 40 тисяч років, адже тут є прадавнє городище, багатошарове, де було виявлено стоянку людей епохи пізнього палеоліту (38 тис. років до н.е.), а також поселення і більш пізніх епох – трипільської культури, а також часів Київської Русі.

Під горою влаштували привал. Найбільш мужні й витривалі піднялися на Грабину, відшукали печери, де колись місцеві жителі знаходили скарби, милувалися краєвидами. Місцеві ґаздині вже наварили рибної юшки, насмажили картоплі, приготували плов, компот, тож голодним ніхто не залишився.

Гадаю, що цей веломаршрут має стати популярним, адже Кривчик недалеко від траси, зате подивитися тут є на що, та й можна просто відпочити, насолодитися природою. Наступного разу я обіцяла розповісти місцеві легенди про панночку-привида, богурівську утопленицю, зачарований млин та багато цікавого, особливо якщо хтось наважиться заночувати в наметах біля Гуркала.

Та й сьогодні ніхто не хотів вертатися по домівках, і ще довго лунали українські пісні долиною річки Тернавки…

Маргарита Шевернога